«Моя хата зкраю-нічого не знаю». Це давнє, народне прислів‘я, що споконвік приписувалось українцям, як характерна особливість  поведінки у критичних моментах, більше не діє. Не діє по відношенню саме до українців. Ще у буремні, криваві дні Революції Гідності, ми повністю зламали цей стереотип, довівши собі та цілому світу, що у найважчі та найстрашніші хвилини, готові прийти на порятунок один одному, протягнути руку допомоги, закрити  своїм тілом ближнього від куль ворога. Таким був подвиг Небесної Сотні. Таким і сьогодні є подвиг Героїв, що захищають нашу країну від диких орд агресора зі сходу. Їх мужній, відчайдушний і часто успішний спротив новому колоніальному поневоленню України, вкотре демонструє необхідність самоорганізації, згуртованості, здатності стояти пліч-о-пліч перед небезпекою. Особливо в час, коли державні мужі силяться зробити вигляд, що їм дуже болить сьогоднішній стан справ  в країні. Їх фальшиві, кволі потуги видно неозброєним оком. Звичайні люди, бачачи що насправді коїться, об’єднуються і намагаються взяти ініціативу в свої руки, усвідомлюючи гірку правду, що іншого виходу немає. Саме в такі непрості  дні народ кує свій характер, стає справжньою нацією, готовою  будь-що боронити свої цінності та ідеали. Так сталось і в нашому славному Бориславі, де все частіше чути гасло «Один за всіх і всі за одного!», яке обрали для себе як девіз активісти громадського об‘єднання «Самооборона Борислава». Організувавши зі всіх кутків міста збір матеріальної допомоги, представники цього об‘єднання вкотре вирушили у вир бойових дій, в гарячу сьогодні Луганську область, де дислокуються і бориславські хлопці. Їх поїздка була важкою але вдалою. Не зважаючи на небезпеку та складні погодні умови, гуманітарна допомога була доставлена за призначенням. Хлопці раділи пакункам, дякували за допомогу, хоча вони самі, як ніхто інший, варті подяк. Особливо запам’ятались слова одного з наших бійців, старшого віку мужчини, який отримавши, серед іншого, верхній теплий одяг,  сказав : « …А я, дурень,  не вірив, що Святий Миколай справді існує…».

Серед речей, що зібрали для військових, були так звані «буржуйки», медикаменти, предмети першої необхідності, засоби особистої гігієни, продукти харчування, теплий одяг, питна вода, тютюнові вироби, прилади нічного бачення та переносні радіостанції, спальні мішки, випічка та печиво, різноманітні кондитерські та ковбасні вироби, домашні консервації та заготівки, чай, кава, олія, фрукти, овочі та багато іншого. Цей об‘ємний  асортимент утворився завдяки зусиллям небайдужих жителів нашого міста, таких як Кобилецькі Олег та Ніна, котрі передали 3 мішки теплих шкарпеток, Оловець Ігор, Головей Андрій, Лопушанська Леся, Хлопецький Юрій, Руслан Роман, Наминанік Надія, подружжя Пиж, Оксана Остафіль з сином Віктором та донькою Олесею, Кубай Андрій та його дружина Тетяна, Оксана та Василь Цибульські, колективи бару «Вітерець» та Бориславської гімназії. Серед добродіїв, котрі зібрали чималу суму грошей для реалізації поїздки та теплих речей, були Микола та Роман Ковалики, що виступали саме організаторами збору грошових ресурсів, та які, зокрема, вклали у загальну скарбничку 2300, 00 грн. Внески інших меценатів були також суттєвими. Так, Михаць Ігор, Голобутовський Володимир, Кузбит Володимир, компанія «Інтер-Синтез» внесли у кошик допомоги по 1000,00 грн., Сович Богдан та Тарас Карп‘як – по 500,00 грн., Мартинів Ігор – 300,00 грн.,  Герман Дмитро, Віткович Олег, Ніклевич Ігор – по 200,00 грн., Шнайдер Роман – 100,00 грн., Андрій Саламага та його дружина Ольга – 700,00 грн., Гавінський Андрій, Кваснікевич Іван, Гричак Юрій, Менчишин Роман, Попадинець Іван, Журавчак Юрій зібрали разом суму в 1100,00 грн. Хотілося б відзначити Мрозека Тараса, який передав для хлопців спальні мішки, берці, теплі шапки та на прохання воїнів – ящик курячих яєць, яких ті не бачили по 3-4 місяці. Також приємним є те, що люди відгукнулися на оголошення по радіо і приносили термоси, маленькі телевізори та сигарети. Наприклад, п. Москаленко Т. купила відразу 10 нових термосів. Долучилися до допомоги і підприємці, котрі торгують мясними виробами та передали для наших захисників свіженької ковбаски.

Надзвичайно важливим вкладом у формуванні допомоги військовим були старання  маленьких школярів ЗОШ № 5, котрі  передали в зону АТО патріотичні  малюнки і  листи подяки, в яких підбадьорювали солдат та бажали їм швидкого повернення додому. Оригінальним і зворушливим дарунком військовим були  ангели та тризуби в національних кольорах, виготовленні з бісеру творчими дітьми, під чуйним керівництвом Захаренко Надії Романівни з гуртка бісероплетіння, що знаходиться у Будинку дитячої та юнацької творчості. Ці чудові, декоративні фігурки, до кожної з яких додавалась маленька шоколадка, приємно вразила наших воїнів. Один із командирів батальйону, отримавши належний йому пакуночок з подарунком, поцікавився, чи можна взяти ще один, для свого побратима, котрий у даний момент знаходився на варті і не мав змоги зустрітись з волонтерами. Приклали чималих зусиль і мешканці вулиці Раточинська, організовано зносячи цілі пакунки провізії та теплих речей. Забезпечила вояків смачними м’ясними виробами та запашною кондитерською випічкою група жінок, більшість яких є представниками бориславської гімназії. По-господарськи цей процес організувала пані Віра Сторонська, в команду якої увійшли Краснопольська Ірина, Рубан Марія, Радзевич Леся, Кудрич Оксана, Кропивницька Жанна, Юзич Віра,  Колечків Орися, Кость Роксолана та Шургот Наталія. Долучились для допомоги  і волонтери із Східниці, активно приймаючи участь у підтримці української армії. Так само організувалися мешканці м-ну Тустанович та напекли для хлопців велику кількість  «пляцків» та різноманітних ласощів.

Окрема подяка уродженці нашого міста п. Ользі Федорок, котра постійно допомагає нашим воїнам медикаментами, теплим одягом, взуттям і цього разу також передала 12 пар теплих берців.

Всі ці люди не стали осторонь  великої проблеми, не захотіли миритись з тією страшною ситуацією , яка є на сьогоднішній день. Не дивлячись на складне економічне та політичне становище в Україні, не дивлячись на власні обмежені можливості, вони дружньо почали  зривати ярлики, які вороги, протягом століть, намагались закріпити за українцями, як за нацією байдужих та егоїстичних людей. І це їм вдалось. Вдалось, навіть не зважаючи на те, що знаходяться окремі люди, котрі намагаються знівелювати їх старання, свідомо применшуючи важливість їх дій, мовляв, нічого не допоможе. Наперекір всім бідам, жителі Борислава продемонстрували вперту незламність, силу духу і впевненість у краще майбутнє, не бажаючи приймати все як є. Це не може не викликати гордості. Організація людей, їх активна громадська позиція, гуртування в колективи на зразок «Самооборони», вселяють надію на те, що ще не все втрачено. Будемо сподіватись, що вся допомога, яку  місто старанно збирало для захисників нашої батьківщини і була доставлена напередодні свята – Дня Української армії, суттєво допоможе їм полегшити тягар війни і повернутись додому живими та неушкодженими. І обов’язково переможцями.

Слава Україні!!!